Новосілка

На попутці з Висічки ми доїхали до центру Новосілки. Руїни замку з дороги не видно, тож ми зайшли в магазин за снікерсами і спитали у продавщиці "а ви знаєте, де тут руїни замку?" Вона трохи подумала і серйозно відповіла: "так". Різними наводящими питаннями, жестикуляцією і іншим шпигунськими уловками ми роздобули ще трохи інформації. Отже, до роздоріжжя і вгору, а далі інтуїтивно обрали оду зі стежок, яка і вивела прямо до зруйнованої башти.

Вона стоїть між лісистим схилом, що спускається до дороги, і сільськими дворами з яскравими воротами. Таке собі звичайне село, дерев’яні паркани, сіно, навалені будматеріали на узбіччі... і тут - такий зненацький уривок історії, наче випадково заїхавший сюди похмурий старий лицар. Навколо безлюдно і тихо, навіть собаки не гавкають на непроханих туристів.
Крізь дерева, біля дороги в кінці села видніється занедбаний костел. Та нам пора вже спускатись, щоб встигти на останній автобус до Борщева. Ця думка була дуже вчасною - пазік якраз проїжджав повз село і підібрав нас по дорозі.

В принципі, нічого визначного в цій Новосілці і немає, але чом би й не відкрити для себе новий замок, раз ми вже опинились в цих краях? Так і вийшло, що за цей зимовий день я відвідала три нових замки. Чудова прогулянка, як на мене :)


0 коментарі: